Слово дня: прерогатива

В цій рубриці з’ясовує значення не самих простих слів і розповідає, звідки вони походять.

Слово дня: прерогатива

Історія

У Стародавньому Римі існувало поняття «центурія» «Енциклопедичний словник» — військовий загін з 100 чоловік. А після реформи правителя Сервія Туллія слово стали вживати і по відношенню до цивільного населення. Цар розділив римлян на п’ять майнових класів, кожен з яких дробився на групи приблизно по 100 людей. Вони мали право голосу на народних зборах. Та центурія, якої випадав жереб проголосувати першої, називалася «Про суспільний договір або принципи політичного права», Жан‑Жак Руссо прерогативною. Так в ужиток увійшло слово «прерогатива».

У російську мову воно прийшло «Етимологічний словник російської мови Макса Фасмера в XVI столітті через німецьку, польську або французький. Слово часто зустрічається не тільки в новинних сюжетах про політику і в державних документах, але і в повсякденній промові в більш широкому значенні «привілей людини або групи людей у якій‑небудь області». Тобто в загальному розумінні прерогатива — те, що є, або дозволено лише одній людині або декільком людям.

Приклади вживання

  • «Презирство — прерогатива короля». Роберт Грін, «48 законів влади».
  • «Зараз всі філософи, а ось ще сто — сто двадцять років тому дискусії про співвідношення матерії і свідомості були, можна сказати, прерогативою інтелігентського середовища». Лев Данилкін, «Ленін. Пантократор сонячних порошинок».
  • «Якщо ми розуміємо, що не можна перешкодити науці і техніці змінити світ, ми можемо принаймні спробувати зробити так, щоб ці зміни йшли у правильному напрямку. У демократичному суспільстві це означає, що народ повинен мати деяке уявлення про основних наукових поняттях, щоб використовувати інформацію для прийняття рішень, а не робити це прерогативою фахівців». Стівен Хокінг, «Чорні дірки і молоді всесвіти».

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *